
Гострі респіраторні віруси інфекції (ГРВІ) – це велика група гострих вірусних захворювань, які виникають через багатьох збудників (аденовіруси, риновіруси, респіраторно – синцитіальні віруси тощо), а також вірус грипу. Виникнення ГРВІ характеризується переважним ураженням дихальних шляхів та загальним інтоксикаційним синдромом.
Грип є найпоширенішим гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого полягає в надзвичайного швидкому поширенні і вираженій інтоксикації організму. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.





Ситуація, викликана пандемією коронавірусу, дійсно тривожна. Залишатися байдужим непросто. Та лише від нас залежить, як саме реагувати на це – мати холодну голову й зберігати спокій чи впадати в паніку.
Сьогодні мозок більшості з нас налаштований на інформацію «а що там з коронавірусом?». Ми регулярно моніторимо новини, відстежуємо статистику, обмінюємося думками в соціальних мережах. Через пандемію коронавірусу багатьох людей охоплює паніка та страх заразитися COVID-19. Як вгамувати відчуття нестримної тривоги?
Хтось, читаючи новини про пандемію, зберігає спокій, а для когось – це джерело наростаючої паніки. З давньогрецької мови «паніка» перекладається як «підсвідомий жах», викликаний дійсною чи уявною небезпекою. Страх перед невідомим – це природна реакція мозку. Захисний механізм, який мобілізовував наших пращурів перед невідомим та допомагав залишитися живими, якщо воно дійсно становило небезпеку. Тривога, що підживлюється страхом, – основа інстинкту самозбереження, схема дії якого залишається незмінною з часів праотців людства.
Каприз в перекладі з французької означає «примха, примха »; по відношенню до дітей примхами називають нерозумні і недоцільні дії, вимоги виконати власне бажання (деколи абсурдне і зовсім не потрібне) наперекір батьківській забороні. Прагнення досягти власної цілі, нехай поки що і беззмістовної, ще не так страшне, як жахливий акомпанемент цього дійства. Як правило дитина, капризуючи, ниє, плаче, кричить, репетує і вимагає. Часом до голосового супроводу додається руховий: дитина може трясти руками, падати, бити ногами або головою. Дитячі капризи і дитячі істерики — два невід’ємних компоненти дитинства, мабуть, немає на світі жодної дитини, яка б жодного разу не вередувала і не влаштовувала істерик.
