- РАНО-ВРАНЦІ ДО СХІД СОНЦЯ
- СІЮ-ВІЮ, ПОСІВАЮ
- СІЙСЯ, РОДИСЯ!
- СІЮ, СІЮ, ЗАСІВАЮ
- АБИ СІЯЛОСЬ-РОДИЛОСЬ
- СІЮ, СІЮ, ПОСІВАЮ
- НОВА РАДІСТЬ СТАЛА
- ОЙ СИВАЯ ТА ЗОЗУЛЕНЬКА
- ДВА ЗАЙЧИКИ
- КОЛЯДКА
- Я МАЛЕНЬКИЙ ХЛОПЧИК
- КОЛЯД, КОЛЯД, КОЛЯДНИЦЯ
- Я В МАТУСІ ДОНЕЧКА
- ЩЕДРИКУ, ЩЕДРИКУ МІЙ!
- ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА
Хай мир у серці Вашому панує.
Хай ангел Божий щастя Вам дарує.
Ісус Христос - здоров'я шле з небес.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, наші предки святкували прихід весни. Дівчата співали пісні, що називалися веснянками. За допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило.
Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай. Існують і паралельні назви: на Поліссі — маївки, магівки, у західних регіонах України веснянки називають гагілками, гаївками, а на Яворівщині — риндзівками, на Волині — рогульки. Мелодії веснянок побудовані на багаторазовому повторенні однієї-двох поспівок у межах невеликого діапазону.
У давніх слов'ян був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або топити зиму. Для цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали над ним пісні, а потім роздягали, топили, палили або рубали. Після спалення попіл кидали у воду.