Порада перша: зміцнюйте імунітет. Головна небезпека полягає в тому, що ваша домашня дитина, переступивши поріг дошкільного закладу, потрапляє в агресивне вірусно-мікробне середовище, яке, до того ж, кожні 3-4 тижні оновлюється. Для того, щоб протистояти цьому середовищу, потрібно мати добре працюючу імунну систему.
Завдяки масовим щепленням населення у нас ліквідовано такі страшні хвороби, як дитячий поліомієліт, знизилася захворюваність на дифтерію (в минулому році не було жодного випадку захворювання). В середині 90-х років уже прокотилася перша хвиля відмов від щеплень і, як наслідок, в Україні знову з'явилася дифтерія, навіть було оголошено про епідемію цієї тяжкої хвороби.
Тепер ось чергова хвиля відмов: серед населення поширюється інформація про шкоду щеплень, недоброякісні вакцини тощо. Але ж щеплення — поки що єдиний захист від так званих керованих інфекцій. Є відповідний Указ Президента, в якому наведено повний перелік обов'язкових щеплень. Сюди входять дифтерія, правець, поліомієліт, кір, туберкульоз, коклюш, епідпаротит, краснуха, гемофільна інфекція, яка виникає у дітей раннього віку й призводить навіть до летальних випадків та гепатит В. Від цих інфекцій ми й маємо захистити наших дітей.
У разі виявлення у дитини будь-яких проявів захворювання на коросту зверніться за невідкладною консультацією до дільничного педіатра або лікаря-дерматолога територіального шкірно-венерологічного диспансеру. Лікування призначають лише вони.
Гострі респіраторні віруси інфекції (ГРВІ) – це велика група гострих вірусних захворювань, які виникають через багатьох збудників (аденовіруси, риновіруси, респіраторно – синцитіальні віруси тощо), а також вірус грипу. Виникнення ГРВІ характеризується переважним ураженням дихальних шляхів та загальним інтоксикаційним синдромом.
Грип є найпоширенішим гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого полягає в надзвичайного швидкому поширенні і вираженій інтоксикації організму. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.
Ситуація, викликана пандемією коронавірусу, дійсно тривожна. Залишатися байдужим непросто. Та лише від нас залежить, як саме реагувати на це – мати холодну голову й зберігати спокій чи впадати в паніку.
Сьогодні мозок більшості з нас налаштований на інформацію «а що там з коронавірусом?». Ми регулярно моніторимо новини, відстежуємо статистику, обмінюємося думками в соціальних мережах. Через пандемію коронавірусу багатьох людей охоплює паніка та страх заразитися COVID-19. Як вгамувати відчуття нестримної тривоги?
Хтось, читаючи новини про пандемію, зберігає спокій, а для когось – це джерело наростаючої паніки. З давньогрецької мови «паніка» перекладається як «підсвідомий жах», викликаний дійсною чи уявною небезпекою. Страх перед невідомим – це природна реакція мозку. Захисний механізм, який мобілізовував наших пращурів перед невідомим та допомагав залишитися живими, якщо воно дійсно становило небезпеку. Тривога, що підживлюється страхом, – основа інстинкту самозбереження, схема дії якого залишається незмінною з часів праотців людства.
Каприз в перекладі з французької означає «примха, примха »; по відношенню до дітей примхами називають нерозумні і недоцільні дії, вимоги виконати власне бажання (деколи абсурдне і зовсім не потрібне) наперекір батьківській забороні. Прагнення досягти власної цілі, нехай поки що і беззмістовної, ще не так страшне, як жахливий акомпанемент цього дійства. Як правило дитина, капризуючи, ниє, плаче, кричить, репетує і вимагає. Часом до голосового супроводу додається руховий: дитина може трясти руками, падати, бити ногами або головою. Дитячі капризи і дитячі істерики — два невід’ємних компоненти дитинства, мабуть, немає на світі жодної дитини, яка б жодного разу не вередувала і не влаштовувала істерик.
Зіткнувшись з дитиною, яка день у день намагається отримати незалежність, зберігає і розвиває свою особистість, буває важко зрозуміти, що робити далі. На жаль не має єдиного правила у сфері виховання; найчастіше питання стосуються спілкування і рівноваги.
Дитина повинна бути керованою: вона не повинна ігнорувати все, що корисно для неї. Авторитет, який дозволяє дитині засвоїти основні заборони, пов’язані із соціальним розвитком. Розчарування є необхідним досвідом у підготовці дитини до життя в суспільстві, вона повинна навчитися відмовлятися від негайного задоволення своїх бажань.