Образотворча діяльність як чинник виховання творчої особистості

Деталі: Опубліковано: Четвер, 30 жовтня 2014, 21:01; Перегляди: 18545

В умовах гуманізації суспільства зростає соціальна роль творчої особистості, здатної активно мислити, шукати, отримувати й використовувати зібрану інформацію. Одним із пріоритетних напрямів виховання юної особистості є розвиток її творчості. І саме мистецтво зі своїм багатогранним, різноманітним, дивовижним і захоплюючим світом впливає на всі сторони духовного життя дитини, пробуджує творчу активність, розвиває розум, формує естетичні уявлення, моральну поведінку.

Розглядаючи творчу діяльність дітей дошкільного віку, дослідники виокремлюють у ній такі характерні риси:

оригінальність, пошукова й дослідницька активність; здатність віднайти свій оригінальний спосіб вирішення проблеми; визначення власної думки та реалізація її у формі художнього чи інтелектуального продукту;
здатність аналізувати та порівнювати явища; самостійно переносити знання в іншу ситуацію; визначати варіативність у проблемних ситуаціях; визначати нові функції та ознаки знайомого предмета чи об’єкта;
розумова активність задля самостійного набуття достатніх знань для конкретної діяльності; емоційна оцінка та самооцінка створеного персонажа чи зображеного явища.

Творча діяльність дошкільника складається з багатьох компонентів. Її специфічна складова – фантазія: найвища напруга особистих емоційних і духовних сил, коли задум стає реально існуючим «художнім явищем» і втілюється в «художньому витворі».

Творчість в образотворчій діяльності дошкільника – це здатність знаходити ідеї в складних, незвичних ситуаціях, нестандартно бачити й використовувати реальні предмети; здатність змінювати форму об’єкта, щоб він виступав у новій якості; здатність оригінально використовувати й поєднувати різні засоби художньої виразності з елементами інтеграції видів образотворчої діяльності, - результатом чого є власний художній твір.

Щоб надати творчого характеру образотворенню дитини як складової різнобічного розвитку особистості, необхідні відповідні педагогічні засоби, зокрема:

створення емоційно насиченого середовища;
ігри на засвоєння певних знань і оволодіння зображальними навичками і вміннями;
вправляння у різних видах образотворення;
самостійна образотворча діяльність дитини.

Відомо, що самопізнання і пізнання навколишнього світу реалізуються через безпосередні почуття. Зустрічі дитини з творами живопису, казками, цікавими явищами та об’єктами довкілля допомагають помічати красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої почуття. Хвилювання, збудження, радість, острах, втіха чи невдоволення характеризують ставлення дитини до того, що її оточує. Слухаючи й вивчаючи художні твори, спостерігаючи природні явища, вона переймається первинними естетичними емоціями, які впливають на зміст і динаміку її сприймання, уваги, уяви, мислення, пам'яті.

Розглядаючи й милуючись твором живопису, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, дитина має змогу не лише побачити його зовнішні характерні ознаки, а й «зануритись» у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні. Вона прагне передати свої почуття словами, інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятися за олівець, фломастер, пензель.

Розвиткові творчості старшого дошкільника сприяє підтримка дорослого у бажанні слухати, реагувати, наслідувати, повторювати, розглядати, обстежувати й емоційно-ціннісно сприймати все, що навколо нього.

Засвоєна мистецька й естетична інформація та набуті художні прийоми формують образотворчі вміння та навички дитини. Практична образотворча діяльність розвиває вміння добирати й варіювати виражальні художні засоби. Збагатити їх допоможе поєднання в одній роботі різних видів образотворення: малювання з аплікацією, ліплення з малюванням, конструювання з малюванням, ліплення з аплікацією. Так дитина матиме змогу більш цілісно втілювати свої задуми в образотворчій діяльності.

Вправи на сприйняття та засвоєння дітьми потрібної інформації по світ природи, про розмаїття в ньому форм, кольорів, відтінків із подальшою образотворчою діяльністю стимулюватимуть їхню ініціативу, пошуково-дослідницьку активність. Дитина вчитиметься віднаходити власний спосіб вирішення проблеми; аналізувати й порівнювати явища, самостійно переносити набуті знання в іншу ситуацію, варіювати свої дії; надавати нових функцій та ознак знайомим предметам чи об’єктам; емоційно оцінювати створених персонажів або зображені явища.

Певний час образотворча діяльність дитини спрямовувалася на кінцевий результат – оволодіння певними технічними уміннями й навичками. Нині ж акцент змінився у напрямку власне образотворення. На сучасному етапі пріоритетним є надання уваги самому процесові образотворчої діяльності дитини.

Цей процес ґрунтується на сприйнятті образів та відтворенні їх у слові, пластиці, малюнку. Коли діти працюють, педагогові бажано широко послуговуватися поетичними засобами виразності супровідного мовлення, вдаючись до образних порівнянь, вживаючи слова, щ визначають моральні якості людини, і прагнучи ввести їх до активного словника дитини. Доречні будуть і специфічні зображальні терміни: холодні та теплі кольори, тло, світлотінь; фарби – яскраві, соковиті, розмиті, прозорі, насичені; колірна гама і пляма, палітра кольорів; слова пов’язані з композиційною побудовою картини: план картини, побудова в крузі, прямокутнику, трикутнику, на смузі, в русі чи в статиці. Діти отримують практичний досвід від дорослого, тож йому варто оперувати й певними художніми термінами: колорит, повітряна легкість, композиція, рівновага, ритм, симетрія, простір, динаміка, зображення, стилізація та ін..

Дитину приваблює той чи інший вид образотворчої діяльності, коли вона вже має певну підготовку, відповідні інтереси й зацікавлення. Змістом організованих спостережень виступає для неї сама навколишня дійсність: світ природи, людей, предметів. Почуття, образні уявлення, переживання під час спостережень зосереджуються в її пам'яті й слугують основним джерелом для створення художнього образу.

Спостереження в навколишньому світі за природними явищами та суспільними подіями збагачують уяву, фантазію, виховують почуття, характер юної особистості, яка зростає, усталюється.

Щоб діти мали однакові можливості творити, доцільні такі методи роботи:

спостереження (наприклад, за ростом і цвітінням квітів, розглядання художніх репродукцій);
обстеження (наприклад, вази, овочів, фруктів на дотик для визначення їхньої форми, фактури);
бесіди (наприклад, про розмаїття форм і кольорів квітів, листя);
маніпулювання (наприклад, із предметами на площині, у просторі, на фланелеграфі);
демонстрація послідовності зображальних дій (наприклад, рисунки на плакатах, зразках-картках; наочно-практичний показ);
дослідницький та частково-дослідницький методи;
заохочення, стимулювання.

Важливою умовою для розвитку творчих здібностей дитини в образотворчій діяльності є збагачення її образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії, розкриття внутрішнього «Я». Необхідно створювати загальну позитивну атмосферу, що допоможе зробити невимушеним процес створення, народження неповторного, оригінального художнього продукту.

Основою для розвитку творчості є та діяльність, у якій проявляються здібності дитини, а розвиток здібностей найефективніший тоді, коли гармонійно поєднуються природні задатки, мотиви діяльності та вплив зовнішнього оточення.

*** При підготовці матеріалу використано інформацію з відкритих інтернет-джерел.